Печально и светло... В ночи вздыхает ливень;
От странных вешних снов кружится голова.
Печально и светло... Мы этот мир покинем,
И будет шелестеть промокшая трава.
Закаты догорят отчаянно и нежно,
И скрипка разорвет на части тишину.
Да, смели мы любить - так больно и безбрежно,
Так мучили смычком упрямую струну!
Заплатим по счетам - за муки и сомненья,
За дружбу и любовь, прозрения и бред!
За каждую слезу, за каждое мгновенье
Мы отдавали жизнь - но сожалений нет.
Не страшно умирать, но больно расставаться:
О, мужество в ночи - срастись с людьми душой!
Дыхание замрет, и будут жилы рваться...
О, мужество в ночи! О, гордый вечный бой!
Весенние дожди - усталые пророки -
Не смогут убедить нас экономить кровь.
Печально и светло уходят вдаль дороги,
Печально и светло... Да здравствует любовь!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
