Сиділи каліки, просили подайте
Чи хліба, чи лепту, чи щось там на свитку.
Той кинув монетку. Цей-"Не заважайте!"
Та ще й машинально пощупав калитку.
Сиділи каліки. Роками сиділи.
Давно до них звикли місцеві віряни.
На них милосердю дітей своїх вчили
Прихильні до жертвенності громадяни.
Були там без рук, і без ніг, і без сили.
Свої в них закони. Своє у них братство.
Одні з доброти ще й новеньких учили,
А інші для себе збирали" багатство".
Траплялись між ними філософи сиві.
Вони заслужили права говорити.
Й резонно звучали слова співчутливі:
Змирися з речами яких не змінити.
Змирися. . . Змирися. . . - підхвачував вітер
І вихором ніс їх по сходинках храму.
Що є то вже є. . . Можна скніти чи жити
Й тобі коли зроду не ходиш ногами.
Був день у історії Єрусалиму:
Каліка, апостоли, Красні ворота. . .
Хмаринка надії в очах ледь вловима,
А в інших очах - співчуття і турбота.
-Вставай та ходи! і зірвавсь бідолага.
Підскакував в храмі та Господа славив.
А зверхність мирян і бундючих зневага?
їх жах, наче блискавка одяг, розплавив!
І каявсь народ приголомшений дивом.
Епохи підхоплювали естафету,
Писали в історію чуда курсивом:
Во Ім'я Ісуса Христа з Назарету!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Декілька хвилин назад читала це місце в Новому Заповіті. І раптом - знову ця ж історія, в вашому вірші. Дякую. Зворушує. Слава Богу за Ісуса Христа! Комментарий автора: Дякую, Надіє.
Публицистика : Два пути познания: научный и духовный - Николай Погребняк Цель автора статьи: убедить читателей, что не нужно отвергать ни научных методов познания, ни духовных, принимаемых верой, то есть, полностью доверяя слову Господа Бога. Только так мы сможем познавать истину во всей её полноте.
